НВК "Загальноосвітній навчальний заклад І-III ступенів №12 - ДНЗ" Олександрійської міської ради


запам'ятати

 



Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Національна дитяча гаряча лінія
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

До 100-річчя з дня народження В.О.Сухомлинського

 

             УРОКИ  У ПРИРОДІ

 

                 Урок трудового навчання

 

Тема:  Заготівля і зберігання природного матеріалу

Мета:

• ознайомити з різноманітністю природних матеріалів нашої місцевості, правилами збирання і зберігання природних матеріалів;

 • учити бачити прекрасне навколо себе;

 • розвивати образне сприйняття навколишнього світу, уяву, фантазію, зв’язне мовлення, емоційно-чутливу сферу дитини, образне мислення;

 • виховувати почуття захоплення красою природи, любов до рідного краю;

 • прищеплювати бажання зберегти навколишній світ.

 Об’єкт праці: листя, квіти, трави, насіння, плоди, гілочки, кора, шишки, жолуді, каштани, горіхи.

 Матеріал: паперові пакетики; мішечок із природним матеріалом для гри; книжечка-посібник «Зроби власноруч»; маршрут «Стежки шкільним подвір’ям».

 Місце проведення: шкільне подвір’я закладу.

 

      Попередня підготовка

• За кілька днів до уроку обрати місце проведення уроку — шкільне подвір’я, на якому ростуть дерева, кущі та квіти;

 • обрати маршрут для дітей;

 • виготовити паперові пакети для збирання природного матеріалу;

• опрацювати оповідання В. О. Сухомлинського «Все в лісі співає»;

• спостерігати за деревами на шкільному подвір’ї.

 

                                 ХІД УРОКУ

 І. Організаційний момент

Сьогоднішній урок ми проведемо під блакитним небом. Але перш ніж вирушити у цікаву подорож, пропоную переконатися, чи всі діти готові до неї.

 

Учитель перевіряє наявність паперових пакетиків для заготівлі природних матеріалів. Вихід на вулицю.

 

Гра «Голочка з ниткою»

Учитель — «голочка», діти одне за одним виходять на вулицю та утворюють коло за вчителем

Доброго дня, сонце привітне та небо блакитне!

Доброго дня, в небі пташино і пишні рослини!

Я вас вітаю, люблю, пізнаю,

Бо всі ми живемо в однім ріднім краю!

 

— З ким я щойно віталася? (Відповіді учнів.)

— Так, мені весело і радісно на душі, адже привітання — це побажання одне

 

 

 

 

одному добра. Коли я віталася з сонечком, то воно надіслало мені промінець

тепла. Я передаю його вам, а ви поділіться ним із товаришами.

Учитель уявно передає в руки дітям тепло, діти посміхаючись по колу передають його далі.

 

II. Мотивація навчальної діяльності

1. Відгадування загадки

У садах, гаях блукає,

Жовті шати одягає,

Золотисту стелить постіль

Жде сестрицю білу в гості. (Осінь)

 

— Хто зараз господарює?

 — Саме Осінь-чарівниця запрошує вас до себе в гості. Чи пам’ятаєте ви, як потрібно поводитися в гостях у природи?

 

2. Повторення правил поведінки в гостях у природи .

                        Метод «Мікрофон»

Учні по черзі висловлюють свої думки щодо правильної поведінки, учитель доповнює відповіді.

 

ІІІ. Повідомлення теми та завдань уроку

 Дорогою до школи я зустріла Мудру Сову з Лісової школи, яка передала для вас подаруночок — книжечку «Зроби власноруч».

Учитель демонструє книжечку та деякі її ілюстровані сторінки.

 — Гарний подарунок?

 — Що нам потрібно для виготовлення таких фігурок? (Відповіді учнів.)

 — Отже, сьогодні маємо зібрати  листочки, що впали з рослин. Подивіться на їх забарвлення, форму, на виїмки по краях пластинки. Намагайтеся обрати, на вашу думку, найгарніші з-поміж них. Ми покладемо листя в газети, а потім — у гербарну теку і засушимо і навчимося їх зберігати для того, щоб потім використовувати їх на уроках трудового навчання. А подорожуватимемо ми за таким маршрутом.

Учитель демонструє схему маршруту і називає зупинки.

 

ІV. Маршрут стежки шкільним подвір’ям

 

1. Зупинка «Співуча галявина»

— Осінь — найщедріша пора року! Доброю рукою вона розсипала дарунки по землі. Ми дісталися зупинки «Співуча галявина». Ось погляньте, яке чудернацьке листя! І таке різне: різна форма і різноманітні відтінки кольорів! Пригадайте оповідання В. О. Сухомлинського «Все в лісі співає».

— Які пісні співали дерева у весняному лісі? (Береза — ніжну, дуб — мужню, верба — задумливу, горобина — тривожну.)

 

 

 

 

— Які дерева ростуть на нашій галявині?

— Як дізналися? (За листочками, плодами)

— Які пісні, на вашу думку, дерева співають восени? (Відповіді учнів.)

 

2. «Ігрова» зупинка

   Гра «Подуй, вітре,  — принеси    листочки...» (з елементами методу «Інтерв’ю»)

 

Учитель повідомляє правила  гри.

 

а) Кожен має обрати один листочок, що найбільше подобається. Ви всі будете

листочками — у кого березовий, той буде березовим (дубовим, горіховим, каштановим, липовим...);

 

б) на мої слова «Подув вітер, розлетілися листочки» — ви літаєте, кружляєте навколо і уявляєте, як вам живеться, якщо ви листочок, який маєте настрій, спогади;

 

в) на слова «Подуй, вітре, і принеси мені березові листочки» — до мене летять тільки березові листочки, які мають поділитися враженням про життя цього листочка, його мрії, можливо, поради людям. Для слабших учнів, називаючи листочок, учитель піднімає вгору зразок.

 

Запитання для «Інтерв’ю»

 — Чи сподобалося тобі бути листочком?

 — Який настрій відчував твій листочок?

— Чи не виникло у листочка бажання (прохання)?

 — Яку пораду хотів би дати людині листочок?

 

Учні висловлюють власні враження, думки про життя листочка, можливі поради для людей, прохання.

 

— Вітерець прошепотів мені на вухо, що ви гарно гралися і відповідали!

 Можна дати друге життя листочкам, травинкам, які ми зібрали, і вони не сумуватимуть. Висушені під пресом, відібрані, гарної форми листочки використаємо для аплікацій, із них складатимемо гарні візерунки, силуети птахів, тварин, що радуватимуть нас. Так само зберігають осінні квіти, травинки, з яких можна створювати цікаві аплікації

 

3. Зупинка «Осіння комора».

 

Практична робота

 1) Відгадування загадок.

— Щоб знати, чим поповнювати нашу «комору», необхідно відгадати загадки.

 


• Летить їжаком,

А падає голяком.

 

 

 

 

Чок-чок-чок-чок!  (Каштан)

 

• Скринька впала на бочок.


   Скринька та не проста

— Скринька та — кістяна. (Горіх)

 

 • У золотий клубочок

Сховався дубочок. (Жолудь)

 


• Білка по гілках стрибає

У дупло своє складає:

 

Гриби, ягоди, горішки,

І, звичайно ж,... (шишки).

 


2) Об’єднання у групи.

*— Я пропоную вам об’єднатися в групи за кольором очей.

Підійдіть до мене ті діти, у яких карі очі. Ваша група матиме назву «Каштанчики».

*— Підійдіть до мене ті учні, у яких очі блакитного кольору. Ваша група матиме назву «Горішок».

* — Підійдіть до мене ті учні, у яких очі зеленого кольору. Ваша група матиме назву «Золотий клубочок».

 Таким чином у нас утворилося три групи. Пригадаємо правила роботи в групах, перш ніж почнемо працювати.

 

3) Правила.

 • Обрати командира групи, секунданта.

• Уважно слухати завдання.

 • Не перебивати одне одного, говорити по черзі.

• Вкладатися у відведений час.

• Презентує роботу командир.

• Працювати так, щоб не заважати іншим.

 

4) Завдання групам.

 — А зараз кожна група збиратиме в «комору» дарунки за своєю назвою. Не варто збирати багато шишечок, жолудів, каштанчиків— краще знайдіть декілька найгарніших.

— Що можна виготовити з ваших дарунків?

— На що схожа ваша знахідка?

 Після завершення пошуку даруночків командири груп презентують роботу і розповідають «Що можна виготовити з…».

 

— Зараз перевіримо, хто з вас найспостережливіший. З якого дерева найбільше впало листочків?

 

 

 

 

 

 

 

 4. Зупинка «Пам’ятайка».

  * Діти, щоб справдилися ваші фантазії та вийшли гарні фігурки з природного

матеріалу, необхідно вміти зберігати їх.

*Жолуді й каштани потрібно зберігати в прохолодному приміщенні, адже в сухому вони пересихають, їх оболонка стає крихкою.

*Недозрілий каштан зморщується і втрачає свій вигляд.

*Шишки збирати краще нерозкритими, тому що в сухому місці вони  розкриваються.

 

                   Пам’ятайте!


Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблинці радіти.

В полі, у лісі, над яром

— Квіти, дерева і трави...

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави!

Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все те окрасою буде

Нашого рідного краю. П. Сиченко

 

V. Вербальне оцінювання робіт

— Зараз я огляну ваші колекції. Прислухайтеся, що шепоче вітерець. (Відповіді учнів.)       Він мені повідомив, що ви всі гарно попрацювали, природу не скривдили, правил поведінки в гостях не порушували, запаси гарні зробили.                 Поплескаємо собі в долоньки!

 

  .  Підсумок уроку

— Отже, ми завершили  урок  трудового навчання  в наш осінній чудовий куточок природи.

-         Що ви дізналися?

-         Що вас уразило?

-         Що ви по бачили і почули в природі?

Будь ласка, спробуйте вдома все це намалювати. Можливо, хтось придумає невелику розповідь або казку, а на наступному уроці ми їх послухаємо.


              Година спілкування на тему: «Людина починається з добра»

                            

 

                                                                                     Підготувала:

                                                                                     Вчитель 1- Б класу

                                                                                     Шкуратова Т.О.

 

Година спілкування  на тему: «Людина починається з добра.»

МЕТА. Ознайомити учнів з життям та творчим шляхом В.О. Сухомлинського, виховувати інтерес до його творчості. Вчити дітей бачити красу, що оточує нас, пере­давати словами побачене, сприяти розвитку мовлення учнів, формувати різностороннє уявлення про природу, заохочувати дітей до складання творів, виховувати любов до рідного краю, відчувати красу природи, бережливе ставлення до навколишнього сере­довища. Формувати у дітей почуття доброти до оточуючих людей, розуміння того, що людина - не просто частина природи, а найвище її створіння.

ОБЛАДНАННЯ: портрет  В.О. Сухомлинського, тексти оповідань і казок В.О. Сухомлинського, ілюстрації до його творів.

Хід заняття

 І.Організаційний момент .

   Сьогодні наша виховна година присвячена великому педагогові В.О. Сухомлинському.

 Якщо людина добра, то з нею хочеться говорити сміятись, частіше спілкуватись.

Ось такою надзвичайно доброю людиною був В.О. Сухомлинський. Знаменитий педагог. А зараз я вам хочу розповісти біографію цього прекрасного педагога.

В.О. Сухомлинський — український письменник, вчитель. Його творчість сповнена любов'ю до природи, до рідного краю, до людей. Вирісши серед прекрасної природи він з раннього дитинства навчався бачити і відчувати прекрасне, а згодом все це передав у своїй творчості.

Героями його творчості найчастіше виступають діти. Його твори заставляють замислитися над питаннями. Вчать реагувати на вчинки героїв. Багато його творів були написані в процесі безпосереднього спілкування з дітьми, під час екскурсій, прогулянок, бесід.

Мабуть, саме тому більшість його творів на морально-етичні теми, якими він спонукає нас до самостійних роздумів, оцінок, висновків.

Вони були необхідні для того, щоб краще пояснити дітям події, явища, які вони спостерігали, викликали інтерес до них або змусили замислитись над вчинками, поведінкою.

В своїх оповіданнях про природу В.О. Сухомлинський закликає нас не тільки уважно придивитися до навколишньої дійсності, милуватися красою природи, а й вчить розуміти взаємозв'язки і взаємозалежність в природі. Заохочує пізнати життя тварин, рослин, птахів, бережно ставитись до природи.

Творчість В.О. Сухомлинського різноманітна. Він писав про природу, про стосунки
між людьми, закликав берегти рідну природу. Бути добрими, не байдужими до чужого горя.

Зараз ми пограємо з вами у гру «Згадай своє почуття». Що ви відчували, слухаючи твори В.О. Сухомлинського?(Відповіді дітей)

 (Учні розглядають малюнки дітей до творів Сухомлинського і аналізують їх.)

 Не залишали байдужими не тільки вас його твори, але й художників. І вони намалювали ілюстрації до його творів. Зараз ми їх розглянемо.(«Галерея  ілюстрацій  і  малюнків  до  творів В.О.Сухомлинського» Розглядання  та  коментування  деяких.)

 

ІV. Визначення поняття  добра справа, добрий  вчинок, добра  людина.

Читання творів В.О.Сухомлинського .

Запитання  до  класу: Яку добру справу вчинили діти, а як би ви вчинили?

       1 ."Протоптали стежку"

2."Суниці для Наталі"

3."Дівчинка і суничка"

4."У кого радість, а в кого горе".

 

Гра "Якщо ти добра людина, то повинен ..."

Умова гри . Якщо людина повинна робити те, що я називаю, то ви плескаєте в долоні, а якщо ні, то тупотіть ніжками.

  1. . Допомагати мамі мити посуд.
  2. . Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.
  3. . Не вмиватися.
  4. . Берегти рідну природу та охороняти її.
  5. . Шанувати працю інших людей.
  6. . Галасувати, коли хтось відпочиває.
  7. . Бути вихованою, стриманою.
  8. . Обманювати, хвалитися.
  9. . Насміхатись з чужого горя.
  1. .  Добре вчитися, багато читати.
  2. . Не слухати батьків.
  3. . Допомагати друзям у біді.
  4. . Ділитися тим що в тебе є.
  5. . Ображати інших.
  6. . Захищати слабкого.
  7. . Спати на уроках.
  8. . Красти.
  9. . Любити своїх батьків.

Бачу, що ви знаєте, що має робити добра людина.

 Василь Олександрович любив дітей і написав для них багато-багато цікавих казок: про ласкаве сонечко і м'яку зелену травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про кращі риси людини, про дітей. В його казках переважає доброта, бо сам він був доброю людиною і хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйними, працьовитими, щоб любили тата й маму, свою рідну домівку і нашу велику прекрасну Батьківщину. В.О.Сухомлинський говорив: "Казки - це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови".

 

VІ.Закріплення набутих знань

а)Гра "Моя майбутня професія".

Умови гри

Діти стоять  в колі, передають один одному м'яч або кеглю . В кого м'яч, той розповідає ким він буде в майбутньому і що доброго робитиме.

б) «Гостре  словечко  коле  сердечко»- говорять  в народі, а  добре  слово  допомагає …(     закінчити вислів)

Завдання

Слухання тексту В Сухомлинського "Добре слово"

  • Що сталося з дівчиною?
  • Що приносили родичі Олі?
  • Що принесла бабуся?
  • Чи допомогло це дівчинці стати здоровою?
  • Хто ще завітав до Олі?
  • Що принесла бабуся?

Чого ж не вистачало Олі ?

(Доброго слова}.

Іноді вистачає  лише   доброго слова, щоб звеселити людину, зробити їй приємно,  допомогти у біді. Недарма в народі говорять "Слово -  лікує, слово -  ранить"

в)  Вікторина  «Скажи добре слово і воно неодмінно тобі повернеться»

—        Візьміться за руки , тепер скажіть  добрі слова один одному. Щоб від ваших слів стало приємно та радісно. У своїй душі віднайдіть чарівне тепло одне для одного.

 

—       У кожної людини є її Ангел-охоронець, який охороняє нас від біди. Якщо людина робить добрі справи Ангел радіє, а злі — плаче, тужить, втрачає свої сили.

Я бажаю вам, щоб ви робили тільки добро, щоб ваш Ангел-охоронець радів і завжди приходив на допомогу у тяжкі дні

Робіть добро і пам'ятайте, що ми люди.

VІІІ. Заключна  частина. Рефлексія.

Чим найбільше сподобався наш урок?

Чому людина повинна творити добро?

Чи будете і ви доброзичливі та привітні один до одного та до оточуючих?

 Будьте і ви, дітки, як маленькі сонечка. Творіть добро і вам відповідатимуть  любов'ю і щедрістю. За вашу плідну роботу на уроці всім вам велике спасибі! Урок закінчено. 


              Година – роздум за творами В.О.Сухомлинського «Думай добре! Роби добре! Буде добро!»

 

                                                                   Підготувала:

                                                         Вчитель початкових класів

                                                             Полова Ганна Григорівна

 

Мета:Ознайомити учнів із біографією В. О. Сухомлинського; формувати уявлення про доброту, чуйність і уважність; вчити спостерігати, робити висновки; розвивати діалогічне та монологічне мовлення; виховувати любов до батьків, до рідного краю, до праці.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, плакати, вислови

В.О. Сухомлинського, виставка книжок, квіти. 

                                                            Хід уроку

Добрий день, дорогі діти!

Сьогодні ми з вами зібралися тут, щоб познайомитися з жит­тєвою стежиною великого душею і талантом учите­ля, закоханого в дитину, в землю, в мову, народ і його творчість.(1, 2, 3слайд)

«Ходімо, діти, до школи, - сказав загадковим голо­сом учитель і помандрував у сад вузькою стежиною. - Так, наша школа буде тут, під голубим небом, на зе­леній травичці, під гіллястою грушею. Скиньмо ось тут черевички і підемо босі, як звикли ви бігати ціле літо...»(4, 5 слайд)
   - Жив на світі педагог, учений, письменник Василь Олександрович Сухомлинський. Він дуже любив дітей і написав для них багато-багато оповідань та казок про ласкаве сонечко та м'яку травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про зайчика-хвалька та голосистого півника, про ласкаві мамині руки і добру бабусю. (6, 7 слайд)
Він писав казки про доброту, бо сам був доброю людиною і дуже хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйними, працьовитими, щоб мали тата і маму, рідну домівку, нашу велику і прекрасну Батьківщину з її широкими лугами, густими лісами, безмежними ланами. 
Сьогодні ми свій урок присвячуємо творчості В.О. Сухомлинського, і тема його - «Людина починається з добра»  за казками цього письменника. (8слайд)
Біографія В.О. Сухомлинського. 
Уч. (9 слайд)
Народився В.О. Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району, Кіровоградської області у незаможній сім'ї. До революції батько Олександр Омелянович Сухомлинський працював за наймом як тесляр і столяр у поміщиків та окремих селянських господарствах. 
Мати - Оксана Юдіна, працювала в колгоспі. В їхній сім'ї, крім Василя, було ще троє дітей - Іван, Сергій та Меланія. Всі вони стали вчителями. 
(10 слайд)Закінчивши навчання в семирічній школі, де був одним з найкращих учнів, улітку 1934 р. вступив до Кременчуцького педагогічного інституту і став студентом факультету мови і літератури, але через хворобу у 1935 р. припинив навчання у ВУЗІ і сімнадцятирічним юнаком розпочав свою педагогічну роботу. 
Уч.  Протягом 1935-1938 рр. він викладає українську мову і літературу у школі. Потім продовжує навчання у Полтавському педагогічному інституті (заочно). 
У 1941 р. був призваний до лав Радянської Армії. 
У 1942 р. був тяжко поранений.(11 слайд)

У 1942-1944 рр. працює директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі. 
Навесні 1944 р. з дружиною їде до України, на свою Батьківщину, в Онуфріївський район. Працює чотири роки завідувачем районного відділу освіти. 
А в 1948 р. за власним проханням стає директором Павлиської середньої школи. Цією школою він керував до кінця свого життя. 23 роки життя в Павлиші стали найпліднішими. (12 слайд)
На найвищий щабель своєї творчості В. О. Сухомлинський піднявся в 60-і роки. Саме в ці роки він написав свої найкращі книжки, статті, художні твори для дітей. (13, 14 слайд)
Не раз був нагороджений орденами і медалями за свою плідну працю. 
Уч.  2 вересня 1970 р. перестало битися серце В. О. Сухомлинського.(15слайд) Він прожив 52 роки. Але фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань. І тому ми сьогодні зупинимось на одній зі сходинок багатогранної творчості вчителя-педагога В. О. Сухомлинського - казках. Розглянемо казки видатного педагога про добро і чуйність до людей. 
Адже тема нашого уроку так і звучить: «Людина починається з добра». 
Перше правило: 
(16 слайд)
«Будь добрим і чуйним до людей.. Допомагай слабким і товаришу в біді». 
Вчитель. Зараз я вам загадаю загадки, відгадки будуть головними героями тих казок, які ви зараз почуєте. 
Гострі кігті має -
В подушки ховає, 
Лазить все на плотик, 
- А зоветься... (котик). 
Пара довгих вушок, 
Сіренький кожушок, 
Скорий побігайчик, 
- А зоветься... (зайчик). 
В лісі є кравець чудовий: 
Шиє звірям він обнови. 
Для ведмедів - кожушки, 
Для лисички - сорочки, 
Для куничок - рукавички, 
А для білочок - спіднички. 
Зайцю - валянки на лапки, 
І собі пошив піджак, 
Хто кравець такий? (їжак) 
Вчитель.(17 слайд)Послухайте казку В. О. Сухомлинського «Як здивувався Мурко». 

                                        

                                   «Як здивувався Мурко»

Був собі у бабусі старий-престарий кіт Мурко. Лежить Мурко проти сонця, гріється. Заплющивши очі, спить, поклав голову на лапки. Тільки хвостиком махає, мух відганяє.

На подвір’ї  ходило курча. Воно відбилося від квочки й жалібно пищало. Побачивши кота, замовкло. Підійшло тихенько до нього, притулилося й очі закрило. Тепло йому біля котового кожушка Мурко відчув, що до нього хтось притуляється. Розплющив очі – курча. І здивувався: та й сміливе ж яке!

Дивиться Мурко на курча, дивується й не знає, що йому робити. Чи налякати курча, щоб утекло, чи хай собі гріється?
- Чому Мурко здивувався? Чи правильний його вчинок? 
Послухайте ще казку (18 слайд)

                                        «Зайчик і горобина»

Засипало снігом землю. Нема чого їсти зайчикові. Побачив зайчик червоні ягоди на горобині. Бігає навколо дерева, а ягоди — високо. Просить зайчик: «Дай мені, горобино, одне гроно ягідок».
А горобина й каже: «Попроси вітра, він і відірве».
Попросив зайчик вітра. Прилетів вітер, гойдає, трусить горобину. Відірвалося гроно червоних ягід, упало на сніг. Їсть зайчик ягоди, дякує вітрові.

- Хто в цій казці пожалів зайчика? 
- Чого навчає вас ця казка? (Допомагати в біді). 
Вчитель. От ми повинні запам’ятати, що добра людина потрібна всім. 
У В.О.Сухомлинського є ще казки і про маму. 
(19 слайд)Друге правило: 
«Поважай та шануй батька й матір». 
(20 слайд)Читання оповідання «Яблуко в осінньому саду» 

«Яблуко в осінньому саду»

Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч із жовтим листком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.

Оля й Ніна аж скрикнули від радості.

–       Як воно тут збереглося? – з подивом запитала Оля.

–       Зараз ми його зірвемо, – сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках.

Олі хотілося, щоб яблуко дісталось їй, але  вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:

–       Хай тобі буде яблуко, Ніно…

Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому. Ніна сказала:

–       Хай тобі буде яблуко, Олю…

Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані.

Віддали їй яблуко.

В маминих очах сяяла радість.

Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.
- Чи любили дівчатка свою маму? 
- З чого це видно? 
Вчитель.(21 слайд)А тепер послухайте казку про любов семи дочок до своєї матері. (Діти читають казку в особах «Сьома дочка» з «Чистої криниці»). 

«Сьома дочка»

Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина. А син жив далеко-далеко. Повернулася додому аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучили за матір’ю.

- Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, – сказала перша дочка.

- Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, – промовила друга дочка.

- Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, – сказала третя.

- Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, – щебетала четверта.

- Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, – промовила п’ята.

- Я виглядала тебе, як вишневий садочок виглядає соловейка, – сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття і принесла їй в мисці теплої води – помити ноги.
- Яка з семи дочок найбільше любила свою маму? Чому ви так думаєте? 
(22 слайд)Третє правило: 
«Усі блага і радощі життя створюються працею. 
Без праці не можна чесно жити». 
«Навчання - твоя перша праця». 
Вчитель. Послухайте казку. 
Казка перша «Борщ із скибкою свіжого хліба» («Чиста криниця». Читає учень). 

«Борщ зі скибкою свіжого хліба»

В однієї матері було два сини - Працьовитий і Ледачий. Одного разу поїхав Працьовитий у поле - землю орати, а Ледачий пішов у садок під грушею лежати…

Мати думає: «Що б його смачне на обід синам зварити?» Зварила борщу зі свіжою капустою, зі сметаною, з кропом і буря­ками. А до борщу спекла хліба свіжого, пахучого.Сіла мати біля столу, чекає синів. Ось уже й сонце стало на вечірньому прузі, а Працьовитого немає. Ледачому вже під гру­шею не лежиться, хочеться їсти, та знає, що обідати мати дає обом разом.

Ось і приїхав Працьовитий. Умився, перевдягнувся, сів за стіл, і Ледачий сів. Насипала мати дві миски борщу, нарізала хліба. Запахло в хаті борщем і свіжим хлібом, їсть Працьовитий та дякує матері:

- Ой, смачного ж ви борщу наварили!

Виїв Працьовитий миску й ще попросив. А Ледачий з’їв одну

ложку - скривився - зажурився, а як третю з’їв, - на стіл схи­лився, ложку поклав і питає матері:

- Мамо, чого це борщ такий недобрий?

- Їдь, сину, завтра в поле, - каже мати, - то й борщ буде добрий, і хліб пахучий буде…
- Чому ледареві був борщ несмачний? Що йому порадила мати? 

Казка друга «Чому мама так хвалить?» (В. О. Сухомлинський «Пшеничний колосок». Читає учениця). 

«Чому мама так хвалить?»

Пішла мама на роботу, а вдома залишилася шестирічна Люда. Вона ще не ходить до школи.
Мама загадала Люді у хаті прибрати і квіти полити. Люда прибрала і квіти полила. А потім думає: „Зварю-но я борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине”.
Зварила Люда борщ, покуштувала. Борщ несмачний… Оце мама сваритиме!
Прийшла мама з роботи. Здивувалася, що Люда варила страву. Насипала борщу, їсть і хвалить:
– Ой смачного ж ти борщу зварила, дочко!
Люді ніяково слухати ці слова. Адже вона куштувала борщ – він несмачний. Думає Люда: „Чому ж мама так мене хвалить?”

- Що не зрозуміла дівчинка? 
 - Чому мама її хвалила?

(23 слайд)- Що навчають нас твори В. О. Сухомлинського?
Вчитель. «Люби рідний край і все, що тебе оточує» - так ми назвемо казки, які зараз розглянемо. 
(Вірш «Журавлі» за мотивами казки В. О. Сухомлинського «Що найтяжче журавлям»). 
Уч.1
Сумують, тужать журавлі 
В осіннім небі батьківщини, 
Бо їх від рідної землі 
Женуть морози й хуртовини. 
Уч.2
Але чого ж їм сумувать? 
Вони летять до сонця, літа, 
Привітно будуть зустрічать 
їх теплий Ніл, яскраві квіти. 
Уч.3
А може, тяжкая дорога 
Лякає наших журавлів? 
Ні, зовсім інша в них тривога, 
Тому вони такі сумні. 
 

Уч.4
Найтяжче їм далеко жити 
В чужій, нерідній стороні 
І за берізками тужити, 
Чекаючи весняних днів. 
Вчитель. Послухайте казку «Лелеки прилетіли» («Чиста криниця». Читає вчитель). 

«Лелеки прилетіли»

Мама каже:

- Лелеки прилетіли, на крилах ключик від сонця при­несли. Відмикають тим ключиком великі золоті ворота, і сонце піднімається все вище й вище в небо. Розбуджує Дужі Громи в ярах. Прокидаються Дужі Громи, клекотять у хмарах, граються блискавками. Ось що приносять вес­ною лелеки.

Вони живуть парами, мостять гнізда на хатах і повітках.

- Де живе лелека - там щастя живе, - каже бабуся. -Бо лелека - сонячний птах. Він зустрічає сонце вранці й проводжає його на спочинок увечері. На зорі лелеки під­німаються з гнізда й злітають високо в небо. Там радісно клекочуть - вітають сонце. А ввечері стоять над гніздом і дивляться на захід…
- Чому бабуся сказала, що лелека - сонячний птах? 
- Як лелеки прощаються зі своєю батьківщиною? 
Отже, ми повинні теж любити свій край і свою рідну домівку. 
Вчитель. Давайте згадаємо казки, які щойно прочитали, відповівши на запитання. 
Запитання до класу: 
1. В якій казці кіт гріє курча? («Як здивувався Мурко») 
2. В якій казці мама хвалить дівчинку за смачний борщ? 
(«Чому мама так хвалить») 
3. Під яким деревом стояв зайчик і просив стиглих ягід? («Заєць і горобина») 
4. В якій казці розповідається про найдобрішу дочку? («Сьома дочка») 
5. В якій казці лелеки прощаються з Україною? («Лелеки прилетіли») 
6. В якій казці сестри принесли яблуко для мами? («Яблуко в осінньому саду») 
Учень
Сьогодні на уроці ми навчилися 
як гарними нам буть, 
Щоб ми казки ці знали 
І завжди пам'ятали, 
Людьми росли старанними і добрими були. 
Коли ти будеш добрим, 
Про тебе люди скажуть, добре слово
Ніколи не забудуть про ввічливість твою, 
У школі і удома усім давно відомо, 
Що добрих не народжують, а добрим стають. 

Вчитель.Казки - це дитинство людства і його мудрість. Читайте і слухайте казки, легенди, пісні, прислів’я, приказки. Вивчайте казки, переказуйте. Нехай вони ідуть по світу, нехай живуть серед нас і після нас, хай виховують синів і дочок нашої землі, нашого народу, вчать, як треба по правді жити. 
Вчитель. Так, людина починається з добра - до батька й матері, дідуся і бабусі, до рідної землі, до рослин і тварин. Добро - найголовніша риса характеру кожної людини. Отож, вам моє побажання: щоб краплину людської доброти ви пронесли через усе своє життя, щоб зло покинуло вашу душу, а натомість щоб завжди в ній панувало добро і совість.

(24 слайд)Людина починається з добра. 
(25 слайд)Сказав мудрець: 
- Живи, добро звершай! 
Та нагород за це не вимагай 
Лише в добро і вищу правду віра 
Людину відрізня від мавпи і від звіра. 
Хай оживає істина стара: 
Людина починається з добра 
Л. Забашта 
Вчитель. Послухайте вірш Григорія Орла «Шана педагогу-творцю». 
Уч.
Хто він - педагог-творець? 
Вересень квіти зібрав 
Скрізь, де вони пломеніли. 
Тихо пройшов і поклав 
їх на високій могилі. 
Уч.
В ній Сухомлинський лежить - 
Вчитель народний по праву. 
Як нам його не любить?! 
Він наша гордість і слава. 
Уч.
Вчитель, герой і поет, 
З серцем палаючим Данко, 
Справжній поет-гуманіст 
Щастя творив до останку. 
Уч.
Світлі ідеї його 
Вічні, як води Дніпрові, 
Наш видатний педагог 
Повен добра і любові. 
Уч.
Дітям життя присвятив, 
Все їм віддав без вагання. 
Він їх безмежно любив, 
Знав їх сердець поривання. 
Уч.
В спадщину нам залишив 
Чисті джерела науки. 
Нас з тих джерел напоїв 
Духом надмірно високим. 
Уч.
Він залишив назавжди 
Слід після себе у світі, 
Слід той не зможуть змести 
Сиві і славні століття. 
Уч.
Шану творцю віддає 
Юних творців покоління, 
Як в Сухомлинського, є 
В нього талант і горіння. 
Уч.
В школах дитинство дзвенить 
Щастям яскравим, як спалах, 
Вересень тихо бринить 
Росами срібними в травах. 

(26 слайд)
Вчитель. Ось і закінчилася наша подорож у країну казки, яку створив В.О. Сухомлинський. 

(27 слайд)
Читайте, слухайте його казки та пам’ятайте про великого педагога. 
(28 слайд)

 

 

 



Виховний захід "Галявина добра за творами Василя Сухомлинського"

Мета: вчити дітей бачити красу, що оточує нас, формувати різностороннє уявлення про природу, виховувати любов до рідного краю, відчувати красу природи, бережливе ставлення до навколишнього сере­довища. Формувати у дітей почуття доброти до людей.

Обладнання: ілюстрації, тексти оповідань і казок В.О. Сухомлинського, кольоровий папір, маркери

 

Хід заходу

І Оргмомент

ІІ Повідомлення теми та мети заходу

-Сьогодні будемо говорити про доброту,створимо незвичайну галявину за творами Василя Сухомлинського

ІІІ Асоціативний кущ

-Що означає слово « доброта»?

ІV Народна мудрість про добро. 

-Скласти прислів”я і пояснити їх значення:

1.Хто людям добра бажає, той і сам має.

2.До доброї криниці стежка протоптана.

3.Перший крок до добра - не роби зла.

4.За добро добром платять.

5.Все добре переймай, а зле уникай

V «Засадження» галявини квітами.

-Діти, напи шіть на квітках риси доброї людини і посадіть квіти на нашій галявині, щоб вони цвіли, а ми не забували робити тільки добро.

VІ Підсумок

Доброта з роками не старіє.

Доброта від холоду зігріє.

І якщо вона як сонце світить, то радіють

і дорослі,

 й діти.

 


Виховна година: «Стежками добра і любові»

Мета: Формувати у дітей почуття доброти,  любові до навколишніх людей,

           допомогти дітям усвідомити, що чуйного, доброзичливого  ставлення

            потребують не лише люди, а й весь оточуючий світ; розвивати       

          потребу робити добро, не чекати винагороди.

          Виховувати в учнів доброту, порядність, бажання підтримувати

          ближнього у скрутну хвилину.

   Обладнання: збірка творів В.Сухомлинського «Казки школи під голубим небом», плакати з висловами відомих людей про добро, Торбинка Доброти, паперові сонечка, велике зображення сонечка, картки-промінці, маркери, технічні засоби для відтворення звуку.

Хід виховного заходу:

І.Оргмомент

Людина починається з добра,

Із ласки і великої любові,

Із батьківської хати і двора,

З поваги, що звучить у кожнім слові

 

Вчитель. Наш виховний захід розпочався з усмішки. Тож нехай на ньому запанує атмосфера доброзичливості, щирості, тепла і взаєморозуміння.

         Щира усмішка, добре слово і хоча б краплиночка тепла мають дуже велику силу. І Вони допоможуть нам пройти дорогою добра і любові за мудрими і вічними казками В.Сухомлинського. А хто ж такий В.О.Сухомлинський?

І ведучий  Народився Василь Олександрович Сухомлинський у 1918 році недалеко від Павлиша в сім'ї селянина. У сім'ї було четверо дітей, і всі стали вчителями. Він прийшов до школи педагогом у 17 років (с. Василівка Кіровоградської області), заочно закінчив Полтавський педагогічний інститут (філологічний факультет), у школі працював вожатим, учителем молодших класів, викладав українську мову і літературу, працював завучем у районній середній школі (с. Онуфріївка). Це були щасливі роки, бо вже тоді, у молодому віці в нього з'являється інтерес до науково-педагогічної роботи.

ІІ ведучий

Потім війна, фронт, важке поранення зимою 1942 р. на засніженому полі біля с. Клепініно під Ржевом, довгі роки лікування в госпіталях Удмуртії, кілька складних операцій, але дістати весь смертоносний метал з грудей так і не вдалося. Демобілізувавшись з армії, В. О. Сухомлинський стає директором школи в невеличкому містечку в Удмуртії, а в 26 років — завідувачем райвно в Україні, у своєму Онуфріївському районі, куди він повернувся, коли Україну звільнили від німців. Це були важкі роки, майже на голому місці потрібно було організовувати народну освіту в районі, не вистачало вчителів, нелегко давались поїздки по району — відкривались важкі рани, він часто і тяжко хворів. Важко було і дружині Ганні Іванівні з двома дітьми — Сергієм і Ольгою. Тому він просить, щоб його відпустили з райвно за станом здоров'я і призначили директором нехай навіть у найвідсталішу школу.

ІІІ ведучий.

 У 29 років він прийняв Павлиську школу, у якій пропрацював 23 роки. У школі не було ніякого обладнання, навчання проводилося в три зміни, на всю школу була всього одна керосинова лампа. До В. О. Сухомлинського за три роки тут змінилося чотири директори. Йому все давалося важко. Пройшли роки, перш ніж він зібрав 10 тисяч книг у своїй бібліотеці. У нього було багато друзів, але були й противники. Поступово склався колектив молодих, як і сам директор, учителів-однодумців. Педагоги і учні будували нові шкільні приміщення, майстерні, закладали теплиці. Рік за роком кращала шкільна ділянка, перетворювалася, як і мріяв Василь Олександрович, у квітучий сад.

В. О. Сухомлинський був відомим у Радянському Союзі педагогом, мав два ордени Леніна, був Героєм Соціалістичної Праці, член-кореспондентом Академії педагогічних наук, Заслуженим учителем, знаменитим директором, Лауреатом Державної премії в галузі науки. Коли через тридцять років педагогічної діяльності його запитали, що було найголовнішим у його житті, він без роздумів відповів: "Любов до дітей".

В. О. Сухомлинський помер у 1970 р., 2 вересня, того дня, коли діти, яких він готував до школи, пішли на свої перші уроки.

 

  • В.О.Сухомлинському належать слова, які є провідною думкою сьогоднішнього уроку: «Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди. Значно більше треба для того, щоб залишатись людиною тоді, коли тебе ніхто не бачить».
  • Як ви розумієте цей вислів?

Девіз нашого виховного заходу:

Дорогою добра в житті ступай,

Образи вмій прощать і люте зло.

Бо ти — людина, завжди пам’ятай,

Роби добро, щоб менше зла було!

О, пам’ятай, Людино, не забудь,

Що кожне серце має добрим буть!

Вчитель. Сьогодні ми пройдемо дорогою добра і любові. Це дорога, якою має йти кожна людина — від народження й до самої смерті. Не завжди легка, але саме вона допомагає нам прожити життя не даремно, так, щоб залишити по собі слід вічний. Адже «людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою, а для того, щоб лишити по собі слід вічний» (цей вислів В. Сухомлинського надрукований на дошці).

Фронтальна бесіда.

  • Як ви розумієте цей вислів?
  • Кого ми називаємо доброю людиною?
  • Чи легко бути добрим?
  • Як ми називаємо позитивні якості людини?(Чесноти)
  • Чи буває щасливою зла людина?
  • Який життєвий принцип завжди утверджується у казках?
  • Що потрібно робити, щоб цей принцип утверджувався не лише в казках, а й у житті?
  • А які добрі справи робите ви?

Кожна ваша добра справа — це маленьке сонечко, що робить світлішим наше життя. Тож усі ваші добрі справи складімо в Торбинку Доброти і візьмемо з собою в подорож добра. (Учні називають свої добрі справи і «складають» у Торбинку).

  • Чи можна цю Торбинку вже зав’язати? (Ні. Людина ніколи не повинна зупинятись творити добро. Ви у своєму житті ще зробите дуже багато добра, і ця Торбинка постійно  поповнюватиметься).

ІІІ. Представлення книги В. Сухомлинського «Казки школи під голубим небом».

 

ІV. Обговорення прочитаних творів В. Сухомлинського.

«Протоптали стежку» — переказує учень.

  • Яку хорошу справу зробили діти?
  • Що відчувала бабуся, коли вийшла вранці на вулицю?

«Красиві слова і красиві діла» — переказує учень.                                                                              

  • Чи пожаліли хлопці незнайомого хлопчика, що змок?
  • Як кожний із них це зробив?
  • Як розуміти вислів «Гарні не красиві слова. Гарні красиві діла»

«Добре слово» — переказує учень.

  • Що трапилося з Олесею?
  • Як родичі рятували Олю?
  • Що зробила прабабуся Надія?
  • Що повернуло дівчинку до життя?
  • Який можна зробити висновок з цього твору? В чому велика сила?

Фізкультхвилинка (музична)

(Під фонограму учні виконують пісню на мелодію «Если добрый ты…» з мультфільму про кота Леопольда).

 

Доброта душі — сонця промінець,

Має людям у серця світити.

Доброті людській не прийде кінець,

Якщо будуть добрими діти.

Людям усміхнись, подаруй тепло —

Стане із зими літо.

Щоби на землі смутку менш було,

Добрими мають бути діти.

Тож давайте всім дарувать тепло,

Усмішки прості й щирі.

І на всій землі відразу зникне зло —

Будемо жити у злагоді й мирі.

 

Вчитель розповідає учням легенду.

  • Коли народжується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитини Ангела-охоронця. Уві сні Ангел цілує дитя тричі: в чоло— аби воно зростало розумним, у личко— щоб було красивим, і у груди— аби мало здоров'я,  любов та доброта вселилися в його тіло, серце і душу.

«Легенда про Золоте зернятко істини» В.Сухомлинського (вчитель читає вголос

Фронтальна бесіда

  • Яке завдання батько дав синам?
  • Для чого сини копали гору?
  • Чи однаково працювали брати?
  • Як довго старший брат копав гору?
  • Про що дізнався старший брат, коли знайшов Золоте зернятко істини?
  • Що він робив після цього?
  • Чи почувався старший брат щасливим?
  • Яка головна думка цієї легенди?

V Дидактична гра «Оцініть вчинок»

  • Ситуація 1

(Дівчинка несе кошик із фруктами, їй важко.)

Тато купив яблука. Вони були дуже запашні. Наталя знала, що бабуся дуже любить яблука. Бабуся жила близенько, зовсім поруч. Наталя дуже любила свою бабусю і захотіла пригостити її фруктами. Вона набрала повний кошик яблук. Нести було важко. Наталя пронесла трохи, але далі нести кошик не вистачило сили. Дівчина зупинилася і подумала: «Що робити?»

    - Як ви гадаєте, чи донесла дівчинка яблука бабусі?

    - Уявіть, що буде далі, й розкажіть що трапилось із Наталкою пізніше?

(дівчинка і хлопчик несуть удвох кошик і про щось розмовляють.)

    - Чи задоволена Наталя? Чому?

    - Що відчуває хлопчик, допомагаючи дівчинці нести кошик?

    - Згадайте вчинки, якими ви порадували інших.

Висновок. Товаришеві потрібно допомагати.

 

  • Ситуація 2

Діти гуляли і побачили гойдалку. Всім захотілося на ній погойдатися. Першою сіла Таня, а Валя почала її розгойдувати підійшов Вова. Він теж хоче погойдатися.

   - Що роблять дівчатка? (Одна дівчинка тримає гойдалку, інша проганяє хлопчика.    Він похнюпився, прикро вражений. )

- Чи правильно роблять дівчатка?

   - Які обличчя у дівчаток?

- Чи подобається хлопчикові таке ставлення?

   - Чому ви вважаєте, що йому прикро?

Висновок. Іграшками потрібно ділитися, або гратися по черзі.

Як би ви вчинили на їхньому місці?

 

  • Ситуація 3

Тато дає хлопчикові коробку цукерок та іграшку. Поряд — мама. У Вови день народження. Мама і тато купили йому в подарунок іграшкового ведмедя та цукерки,  що він пригостив дітей у дитячому садку.

- Що зробить Вова з цукерками?

       - Який настрій у Вови? З чого він радіє?

       - Як би ви повелися на його місці?

Висновок. Будь привітним. Завжди намагайся зробити іншому приємне, поділись ласощами, гостинцями.

  • Ситуація 4

Олег і Вася запросили Катю покататися на санках. Катя боялася з’їжджати з гірки. Олег сказав, що це зовсім не страшно, і на підтвердження з’їхав сам. Катя сіла на санки. Але на середині гірки санки перекинулися, і Катя опинилася на снігу, сидить і плаче. Хлопчики пройшли повз неї.

- Як поведуться хлопчики?

- Чи можна їх назвати чуйними?

- Щоб ви зробили на їхньому місці.

(допоміг би дівчинці піднятися, привіз би санки, сів і їхав би з нею разом.)

Висновок. Прийди на допомогу, якщо бачиш, що хтось упав і плаче, — підійди, підійми, заспокой, утіш.

  • Ситуація 5

Зима. Дідусь йшов тротуаром, підковзнувся і впав. Петрик підійшов до дідуся, допоміг йому піднятися.

Я вважаю, що Петрик чемний, добрий і вихований хлопчик. А ви як вважаєте?

  • Ситуація 6

Одного разу Сергійко вийшов на полянку. Він дуже зрадів, побачивши таку прекрасну природу. Він ліг на пухкеньку травичку і подивився навколо. А як пахнуть прекрасні квіти! У цей час хлопчик побачив, що його дідусь рубає дрова. Гарячий піт заливає його обличчя. Хлопчик подумав і сказав сам до себе: «Піду я до дідуся і допоможу йому» . Сергійко пішов, почав швидко рубати дрова. Після роботи він пішов до водички і радо хлюпався у ній, промовляючи сам до себе:

«Я - працьовитий, я буду всім допомагати.»

Висновок. Це вчинок, в якому виявляється піклування про людину.

    -Погляньте, скільки добрих вчинків нас оточує! Це дуже радісно, а наша посмішка стає ще гарнішою, чи не так? Через що, як ви думаєте?

   - Так що ж таке добрий вчинок?

    - Так, це вчинок, в якому виявляється піклування про людину, чемне до неї ставлення, увага.

Вчитель. У житті треба не тільки чекати добрих вчинків від інших, а й віддавати тепло своєї душі людям, що нас оточують. Адже людина живе для того, щоб творити  добро. Творячи добро, вона стає чистішою, духовно багатшою. Її можна порівняти з чистим джерельцем, яке всіх радує своєю прохолодою, всі п’ють його чисту воду, а джерельце від цього не міліє…

     Тож творіть добро, і воно повернеться до вас сторицею!

 

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш…

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибини душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти!

 

На жаль, у сучасному жорсткому світі не так часто, як хотілося б, ми зустрічаємо доброту. Наше життя — це вічна боротьба добра із злом в ім’я перемоги добра на  землі. Тож примножуймо доброту, щоб меншало зла на землі.

  • То якою ж повинна бути добра людина?
  • Напишіть по одній чесноті доброї людини на листочках (учні пишуть маркерами на розданих їм листочках-промінцям).

Оцінювання вчителем роботи учнів на уроці.

Заходить до класу дівчинка-доброта з калиною в руках і читає вірш.

 

Я — доброта людська. Невже мене забуто?

Я мир несу і радість у серця.

Тож не впускайте в душі зла отруту,

Бо зло лиш зло породжує все більше, без кінця.

Впустіть мене в думки і в душу,

Я принесу вам спокій і тепло.

Крижинки зла розтоплювать я мушу,

Щоби незгод між вами не було.

Дарує осінь вам плоди і калину,

А в ягідці калини — серця жар.

Я закликаю кожную дитину:

«Душі своєї відкривай вівтар!»

Наповніть душу ніжністю й теплом.

Добром, любов’ю, мудрістю зорійте!

За зло ніколи не віддячте злом,

Серця людей добром своїм зігрійте.

Я вірю: разом ми багато зможемо

І зло на світі переможемо!

А. Терещук

 

Вчитель. Сьогодні ви наповнили гарними справами Торбинку Доброти, тож засвітімо Сонечко Доброти тими чеснотами, які ви написали на промінчиках.

          У дівчинки-доброти в руках Сонечко, учні виходять і приставляють до нього промінчики.

У грудях сонечко любові засвіти.

Для себе, для родини й України.

Пильнуй вогонь добра від зла і марноти,

Бо ти на світі білому — Людина…

 

 

 


Тема: «Серце віддаю дітям»

Мета: ознайомити учнів з постаттю В.Сухомлинського, його творчим та    життєвим шляхом; розвивати пам'ять, увагу; виховувати морально – етичні якості учнів, почуття людської гідності, повагу до батьків, однокласників, самого себе та повагу до творчості своїх земляків.

Обладнання: портрет В. Сухомлинського, презентація, мультимедійне обладнання.

Хід заняття

Вчитель: Доброго дня. Я рада вітати вас на виховному заході присвяченому відомому українському педагогу, вчителю, дитячому письменнику, поету та публіцисту – Василю Олександровичу Сухомлинському.

«Виховуй у собі людину – ось, що головне. Інженером можна стати за п’ять років, вчитися на людину потрібно все життя», – така головна настанова великого педагога, людини з глибокою, чистою душею, щирим відданим серцем – Василя Сухомлинського.

Усе життя В. Сухомлинський натхненно працював, творив, вчив та виховував. І ось, діставшись до зірок, він педагог – практик і письменник, публіцист та критик. Його найвідоміша праця була перекладена на тринадцять мов світу, а наукові праці відомі далеко за межі нашої країни.

А народився він на Україні. Саме тому нам, українцям, соромно не знати ім’я Василя Олександровича Сухомлинського.

Тож давайте познайомимося ближче із творчою, натхненною, щирою, відданою особистістю, великим педагогом В. Сухомлинським.

До вашої уваги презентація про життєвий та творчий шлях Василя Сухомлинського (Презентація з коментарями, коментує вчитель).

Вчитель:  А зараз я пропоную переглянути інсценізації дитячих оповідань автора. Тож до вашої уваги оповідання «Бо я – людина».

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

–  Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.

Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.

Дідусю, ви не бачили тут каменя?

– Я прибрав його з дороги.

Ви також спіткнулися й забили ногу?

Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

  Чому ж ви прибрали камінь?

  Бо я — людина.

Хлопчик зупинився у задумі:

Тату, а ви хіба не людина?

 

Вчитель: Діти, В. Сухомлинський говорив: «тільки тоді ти станеш людиною, коли навчишся бачити людину». А й справді, маленький хлопчик побачив справжню людину – дідуся, який показав хлопчині, що бути не так і важко, але починати потрібно з найменшого – навіть піднісши камінь з дороги.

Тож давайте підсумуємо, що означає бути людиною.

– Бути чесним.

– Горіти заради іншого, як свічка.

– Бути совісним.

– Не бути байдужим до людей.

– Любити і поважати ближніх своїх.

Вчитель: І ще я можу додати: бути людиною – це мати в душі святині та істини, яким уклоняються люди всього світу.

Вчитель: Оповідання «Найласкавіші руки».

 Маленька дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на базар. Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощах заплескала в долоні. І загубилась в юрбі. Загубилась і заплакала.

Мамо!.. Де моя мама? (до дівчинки підходять люди)

Люди оточили дівчинку й запитали.

Як тебе звуть дівчинко?

Оля.

А маму як звуть? Скажи, ми зараз її знайдемо.

Маму звуть… мама… матуся.

 Люди всміхнулись. І знову запитали.

Ну, скажи, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?

Очі у неї… найдобріші…

А коси? Які в мами коси – чорні, русі?

Коси… найкрасивіші…

Знов усміхнулись люди та й запитали.

Ну, скажи, які в неї руки? Може, якась родимка у неї на руках є, згадай.

Руки у неї… найласкавіші.

Пішли люди й оголосили по радіо:

«Загубилась дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки».

І мами знайшлась (мама виходить і обіймає доньку).

Вчитель: (проводиться бесіда за оповіданням)

  • Чому дівчинка описала свою маму саме так?
  • Як би ви описали сою маму?  Так як зробила це дівчинка чи по – іншому?
  • Які б ознаки ви ще додали до свого опису, за якими б вас зрозуміли дорослі?
  • Чому ж дорослі не змогли відразу допомогти Олі?

Вчитель: Оповідання «Сива волосинка».

Маленький Михайлик побачив у косі матері три сиві волосинки.

  Мамо, у вашій косі три сиві волосинки, - сказав Михайлик.

Мама усміхнулась і нічого не сказала. Через кілька днів Михайлик побачив у материній косі чотири сиві волосинки.

Мамо, - сказав Михайлик здивовано, - у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три...Чого це посивіла ще одна волосинка?

Від болю, - відповіла мати. - Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка...

  А від чого ж у вас боліло серце?

  Пам'ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілці. Серце заболіло, й волосинка посивіла.

Михайлик довго сидів задумливий, мовчазний. Потім підійшов до мами, обняв її і тихо спитав:

Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?

Вчитель: (проводиться бесіда за оповіданням)

  • Чому в мами з’явилися сиві волосинки?
  • Як ви думаєте, що відповість мама на останнє запитання сина? Чому?

Вчитель: Наші батьки – це ті найдорожчі люди, котрі все своє життя будуть хвилюватися за нас, навіть і тоді, коли нам буде і десять, і двадцять, і тридцять чи сорок років. Тому ми повинні робити все можливе, щоб у скронях батьків з’являлося якомога менше сивого волосся.

Вчитель : До вашої уваги оповідання В. Сухомлинського «Скажи людині «Здрастуйте!».

Лісовою стежечкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко стукає дятел та лісовий струмочок дзюрчить у лісовій гущині. Аж тут син побачив: назустріч їм іде бабуся з ціпком.

Тату, куди вона йде?

Зустрічати або проводжати (батько усміхається).  Ось як ми зустрінемось з нею то ти скажи їй одне – однісіньке слово: «Здрастуйте!»

Навіщо ж їй казати це слово? Вона ж зовсім нам незнайома.

А ось зустрінемось, скажемо їй це слово, тоді й побачиш навіщо. побачиш, що станеться. Ось і бабуся.

Здрастуйте!

Здрастуйте!

Здрастуйте! (бабуся усміхається)

І хлопчик тоді здивувався: усе довкола змінилося. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттями дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. В кущах заспівали пташки – раніше їх і не чути було.

На душі в хлопчика легко – легко стало.

Чому це воно так?

Бо ми сказали людині: «Здрастуйте!»

Вчитель: Василь Сухомлинський говорив: «Ми часто говоримо один одному: бажаємо тобі добра і щастя. Це не тільки вияв ввічливості. У цих словах ми виявляємо свою людську сутність. Ми говоримо один одному: здрастуйте, доброго здоров’я. цим ми висловлюємо своє ставлення до найбільшої цінності – людини. Не сказати людині здрастуйте – значить виявити своє моральне невігластво. Слово «здрастуйте» має чудодійну властивість. Воно пробуджує почуття взаємного довір’я, зближує людей, відкриває душі».

Вчитель: Знати своє покликання – це джерело щастя. Щастя для            В. Сухомлинського –  це жити і невтомно працювати для дітей, заради дітей і з дітьми. Недарма його найвідоміша праця «Серце віддаю дітям». Коли ж запитували Сухомлинського, що найголовніше в його житті, він відповідав: «Любов до дітей». Щира любов до дітей і справжня педагогічна культура вважав педагог нерозривні. У творах для дітей автор намагався сіяти в душі зерна добра, людяності, вчив жити по – правді.

Вчитель: Ось, які поради, настанови залишив Василь Сухомлинський для підростаючого покоління:

1. У тебе будуть діти, пам’ятай: від того, як маленька дитина ставиться до птахів, квітів, дерев, залежить її ставлення до людей («Серце віддаю дітям»).

2. Пам’ятай, що у кожного народу є своя святиня – герої, які віддали життя за щастя людства («Листи до сина»).

3. Без будь – кого з нас Батьківщина зможе обійтися, але будь – хто з нас без батьківщини ніщо.

4. Пам’ятай, що Батьківщина – це твоя колиска, твій дім, джерело твого щастя.

5. Шануй і поважай матір і батька свого, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість.

6. Пам’ятай, що вони також мають право на радість.

7. Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї.

8. Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити родину тільки мир і спокій, радість і щастя.

9. Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби!

10. Турбота про мир і спокій в родині, про радість і щастя батьків повинна стати головним бажанням вашого життя.

Вчитель:

Вірш

                               Твори добро та будь завжди привітна,

Дитино! Ти в світ приходиш для добра.

                               Любов у серденьку, хай сонцем квітне.

                               Збагнути це тобі пора.

На цьому наш захід завершено. Дякую за увагу! 

 


Тема: «Серце віддаю дітям»

Мета: ознайомити учнів з постаттю В.Сухомлинського, його творчим та    життєвим шляхом; розвивати пам'ять, увагу; виховувати морально – етичні якості учнів, почуття людської гідності, повагу до батьків, однокласників, самого себе та повагу до творчості своїх земляків.

Обладнання: портрет В. Сухомлинського, презентація, мультимедійне обладнання.

Хід заняття

Вчитель: Доброго дня. Я рада вітати вас на виховному заході присвяченому відомому українському педагогу, вчителю, дитячому письменнику, поету та публіцисту – Василю Олександровичу Сухомлинському.

«Виховуй у собі людину – ось, що головне. Інженером можна стати за п’ять років, вчитися на людину потрібно все життя», – така головна настанова великого педагога, людини з глибокою, чистою душею, щирим відданим серцем – Василя Сухомлинського.

Усе життя В. Сухомлинський натхненно працював, творив, вчив та виховував. І ось, діставшись до зірок, він педагог – практик і письменник, публіцист та критик. Його найвідоміша праця була перекладена на тринадцять мов світу, а наукові праці відомі далеко за межі нашої країни.

А народився він на Україні. Саме тому нам, українцям, соромно не знати ім’я Василя Олександровича Сухомлинського.

Тож давайте познайомимося ближче із творчою, натхненною, щирою, відданою особистістю, великим педагогом В. Сухомлинським.

До вашої уваги презентація про життєвий та творчий шлях Василя Сухомлинського (Презентація з коментарями, коментує вчитель).

Вчитель:  А зараз я пропоную переглянути інсценізації дитячих оповідань автора. Тож до вашої уваги оповідання «Бо я – людина».

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

 Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.

Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.

Дідусю, ви не бачили тут каменя?

– Я прибрав його з дороги.

Ви також спіткнулися й забили ногу?

Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

  Чому ж ви прибрали камінь?

  Бо я — людина.

Хлопчик зупинився у задумі:

Тату, а ви хіба не людина?

 

Вчитель: Діти, В. Сухомлинський говорив: «тільки тоді ти станеш людиною, коли навчишся бачити людину». А й справді, маленький хлопчик побачив справжню людину – дідуся, який показав хлопчині, що бути не так і важко, але починати потрібно з найменшого – навіть піднісши камінь з дороги.

Тож давайте підсумуємо, що означає бути людиною.

– Бути чесним.

– Горіти заради іншого, як свічка.

– Бути совісним.

– Не бути байдужим до людей.

– Любити і поважати ближніх своїх.

Вчитель: І ще я можу додати: бути людиною – це мати в душі святині та істини, яким уклоняються люди всього світу.

Вчитель: Оповідання «Найласкавіші руки».

 Маленька дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на базар. Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощах заплескала в долоні. І загубилась в юрбі. Загубилась і заплакала.

Мамо!.. Де моя мама? (до дівчинки підходять люди)

Люди оточили дівчинку й запитали.

Як тебе звуть дівчинко?

Оля.

А маму як звуть? Скажи, ми зараз її знайдемо.

Маму звуть… мама… матуся.

 Люди всміхнулись. І знову запитали.

Ну, скажи, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?

Очі у неї… найдобріші…

А коси? Які в мами коси – чорні, русі?

Коси… найкрасивіші…

Знов усміхнулись люди та й запитали.

Ну, скажи, які в неї руки? Може, якась родимка у неї на руках є, згадай.

Руки у неї… найласкавіші.

Пішли люди й оголосили по радіо:

«Загубилась дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки».

І мами знайшлась (мама виходить і обіймає доньку).

Вчитель: (проводиться бесіда за оповіданням)

                Чому дівчинка описала свою маму саме так?

                Як би ви описали сою маму?  Так як зробила це дівчинка чи по – іншому?

                Які б ознаки ви ще додали до свого опису, за якими б вас зрозуміли дорослі?

                Чому ж дорослі не змогли відразу допомогти Олі?

Вчитель: Оповідання «Сива волосинка».

Маленький Михайлик побачив у косі матері три сиві волосинки.

  Мамо, у вашій косі три сиві волосинки, - сказав Михайлик.

Мама усміхнулась і нічого не сказала. Через кілька днів Михайлик побачив у материній косі чотири сиві волосинки.

Мамо, - сказав Михайлик здивовано, - у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три...Чого це посивіла ще одна волосинка?

Від болю, - відповіла мати. - Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка...

  А від чого ж у вас боліло серце?

  Пам'ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілці. Серце заболіло, й волосинка посивіла.

Михайлик довго сидів задумливий, мовчазний. Потім підійшов до мами, обняв її і тихо спитав:

Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?

Вчитель: (проводиться бесіда за оповіданням)

                Чому в мами з’явилися сиві волосинки?

                Як ви думаєте, що відповість мама на останнє запитання сина? Чому?

Вчитель: Наші батьки – це ті найдорожчі люди, котрі все своє життя будуть хвилюватися за нас, навіть і тоді, коли нам буде і десять, і двадцять, і тридцять чи сорок років. Тому ми повинні робити все можливе, щоб у скронях батьків з’являлося якомога менше сивого волосся.

Вчитель : До вашої уваги оповідання В. Сухомлинського «Скажи людині «Здрастуйте!».

Лісовою стежечкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко стукає дятел та лісовий струмочок дзюрчить у лісовій гущині. Аж тут син побачив: назустріч їм іде бабуся з ціпком.

Тату, куди вона йде?

Зустрічати або проводжати (батько усміхається).  Ось як ми зустрінемось з нею то ти скажи їй одне – однісіньке слово: «Здрастуйте!»

Навіщо ж їй казати це слово? Вона ж зовсім нам незнайома.

А ось зустрінемось, скажемо їй це слово, тоді й побачиш навіщо. побачиш, що станеться. Ось і бабуся.

Здрастуйте!

Здрастуйте!

Здрастуйте! (бабуся усміхається)

І хлопчик тоді здивувався: усе довкола змінилося. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттями дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. В кущах заспівали пташки – раніше їх і не чути було.

На душі в хлопчика легко – легко стало.

Чому це воно так?

Бо ми сказали людині: «Здрастуйте!»

Вчитель: Василь Сухомлинський говорив: «Ми часто говоримо один одному: бажаємо тобі добра і щастя. Це не тільки вияв ввічливості. У цих словах ми виявляємо свою людську сутність. Ми говоримо один одному: здрастуйте, доброго здоров’я. цим ми висловлюємо своє ставлення до найбільшої цінності – людини. Не сказати людині здрастуйте – значить виявити своє моральне невігластво. Слово «здрастуйте» має чудодійну властивість. Воно пробуджує почуття взаємного довір’я, зближує людей, відкриває душі».

Вчитель: Знати своє покликання – це джерело щастя. Щастя для            В. Сухомлинського –  це жити і невтомно працювати для дітей, заради дітей і з дітьми. Недарма його найвідоміша праця «Серце віддаю дітям». Коли ж запитували Сухомлинського, що найголовніше в його житті, він відповідав: «Любов до дітей». Щира любов до дітей і справжня педагогічна культура вважав педагог нерозривні. У творах для дітей автор намагався сіяти в душі зерна добра, людяності, вчив жити по – правді.

Вчитель: Ось, які поради, настанови залишив Василь Сухомлинський для підростаючого покоління:

1. У тебе будуть діти, пам’ятай: від того, як маленька дитина ставиться до птахів, квітів, дерев, залежить її ставлення до людей («Серце віддаю дітям»).

2. Пам’ятай, що у кожного народу є своя святиня – герої, які віддали життя за щастя людства («Листи до сина»).

3. Без будь – кого з нас Батьківщина зможе обійтися, але будь – хто з нас без батьківщини ніщо.

4. Пам’ятай, що Батьківщина – це твоя колиска, твій дім, джерело твого щастя.

5. Шануй і поважай матір і батька свого, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість.

6. Пам’ятай, що вони також мають право на радість.

7. Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї.

8. Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити родину тільки мир і спокій, радість і щастя.

9. Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби!

10. Турбота про мир і спокій в родині, про радість і щастя батьків повинна стати головним бажанням вашого життя.

Вчитель:

Вірш

                               Твори добро та будь завжди привітна,

Дитино! Ти в світ приходиш для добра.

                               Любов у серденьку, хай сонцем квітне.

                               Збагнути це тобі пора.

    На цьому наш захід завершено. Дякую за увагу! 

 

Школа казок В.Сухомлинського

 

 Мета: познайомити учнів з біографією та творами В.О.Сухомлинського;

розвивати спостережливість, допитливість, вміння давати оцінку вчинкам героїв оповідань;

виховувати доброту, чуйність, любов до рідних та близьких людей, любов до природи, гордість за українську літературну спадщину.

Обладнання:  твори В.О.Сухомлинського

Методи і прийоми роботи:  розповідь, виставка книжок, робота з книжкою, розгадування кросворду, ілюстрування оповідання, вправа «асоціативний кущ», творча робота, вправа «Мікрофон».

Хід виховної години

І. Організаційний момент. 
Сьогодні радо вас вітаю
у світі письменника рідного краю.
Для учнів своїх він твори писав,
бути добрими, чуйними він їх навчав.

ІІ. Повідомлення теми, мети виховної години.

        Виховну годину сьогодні присвячено українському письменнику, вченому, вчителю – В.Сухомлинському. Ми познайомимося з життям, творами великого українця.

ІІІ. Основна частина виховної години.

                1. Розповідь вчителя.

Не так давно, в минулому столітті, жив на світі педагог, учений, письменник В.О.Сухомлинський (1918 – 1970).  Він дуже любив дітей. Навчав їх, а ще писав для них багато-багато оповідань, казок: про ласкаве сонечко і м"яку зелену травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про зайчика-хвалька та голосистого півника, про ласкаві мамині руки і добру бабусю. Він писав про доброту, бо сам був доброю людиною і дуже хотів, щоби діти виросли добрими і чуйними, працьовитими, щоб любили тата і маму, рідну домівку, нашу Батьківщину з широкими луками, зеленими садами, безмежними ланами".

Зверніть увагу на добрі, уважні, лагідні очі і високе чоло, що свідчить про великий розум, відкриту душу, ніжна і добра посмішка завжди осявала його обличчя.

                2. Виставка творів письменника.

                Погляньте на нашу виставку книжок В.Сухомлинського. Ці книжки розкажуть вам по життя хлопчиків і дівчаток, про життя рослин і тварин. Книжки навчать вас бачити красу природи, рости добрими та сміливими людьми.

                3. Робота з оповіданням В.Сухомлинського "Скільки ж ранків я проспав?"

                Послухайте оповідання про красу української природи і скажіть: «З чим знайомить і до чого закликає автор?»

(читання вчителем)

Скільки ж ранків я проспав

Третьокласник Василько запитав у батька:

- Тату, а що я робитиму влітку?

- Відпочиватимеш і працюватимеш,- відповів батько. - Завтра поїдемо зі мною в поле. Добре?

- Добре! - зрадів Василько.

Васильків батько працював агрономом. Він вставав удосвіта і їхав у поле.

Василько крізь сон почув, як хтось доторкнувся до його плеча. Ой, як не хочеться вставати! Але пригадав Василько, що сьогодні вони з батьком їдуть у поле. Підвівся, подивився довкола. Надворі ще темно. На небі зірки сяють, а на сході червоніє.

Василько вмився, поснідав з батьком. Ось вони вже і на подвір'ї. Василько показує на рожеве небо на сході й питає:

- Тату, що воно таке? Чому небо червоне? Невже там пожежа? Батько усміхнувся:

- А хіба ти ніколи не бачив, як сонце сходить?

- Не бачив,- відповів Василько.

- Дивись,- сказав батько. - Побачиш раз - захочеться бачити щодня.

Потім вони стояли на околиці села. Перед ними зеленіло пшеничне поле. Сонячні промені блищали в крапельках роси. В блакитному небі співав жайворонок. Василько стояв, мов зачарований.

- Ой, красиво ж! - тихо промовив він.-Невже щодня так красиво?

- Щодня! - відповів батько.

- Скільки ж ранків я проспав! - з жалем промовив Василько.

 

- Чому Василько з жалем промовив, що проспав багато ранків?

                4. Робота з книжкою.

Розгляд книжечки "Горбатенька дівчинка".

а) обкладинки (хто автор, як називається, опис малюнка).

б) сторінок і змісту книжки.

в) читання учнями тексту.

Горбатенька дівчинка.

Клас розв'язував задачу. Учні схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.

—    Відчини двері й подивись, хто там стукає,— мовив учитель.

Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, живенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п'ять пар очей впилися в незнайому дівчинку. Вона була горбатенька. Учитель затамував подих і повернувся до класу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки.

У їхніх очах була тільки цікавість. Вони дивилися на незнайому дівчинку й лагідно всміхалися.Учитель полегшено перевів дух.

—    Цю дівчинку звуть Оля,— сказав директор.— Вона приїхала до нас здалеку. Хто поступиться їй місцем на першій парті? Бачите, яка вона маленька?

Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передніми партами, піднесли руки:

—    Я....

Учитель був тепер спокійний: клас витримав іспит.

5. Розгадування кросворду.

 

  1. Хто привів дівчинку до класу?
  2. Хто вів урок?
  3. Хто розв’язував задачу?
  4. Хто відкрив двері?
  5. Що витримали діти?
  6. Як звали дівчинку?

6. Оповідання "Яблуко в осінньому саду".

(Читання вчителем оповідання)

Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим лист ком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.

Оля й Ніна аж скрикнули від радості.

— Як воно тут збереглося? — з подивом запитала Оля.

 — Зараз ми його зірвемо, — сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках.

Олі хотілося, щоб яблуко дісталось їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:

— Хай тобі буде яблуко, Ніно...

Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому. Ніна сказала:

— Хай тобі буде яблуко, Олю...

Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані. Віддали їй яблуко. В маминих очах сяяла радість. Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.

- Яку пору зображено?

- Як звали дівчаток?

-  Що побачили на яблуньці?

- Яким був ранок?

-  Кому віддали яблуко?

-  Що зробила мама з яблуком?

- Що засяяло у очах мами?

- Якими показано дівчаток?

- Чого вчить оповідання?  

Фізкультхвилинка    

                    Дружно вправними руками

                      Допоможемо ми мамі

                      Посуд гарно перемиєм,

                      Витрем насухо, складем.

                      І при цьому не поб?єм.

                      Пил зітремо, підметем –

                      Скрізь порядок наведем.

7. Опрацювання оповідання "Найласкавіші руки"

а) словникова робота: (Юрба -… , оточили - … , блакитні - … , заплескала - … ).

б) Читають за сигналом "Краплинки" – чистого життєдайного дощу, вранішньої роси, в якій і небо, і сонце, і травичка, і душа ніжна, ласкава, смілива ...

- Чому люди усміхалися? - А які очі і руки у твоєї мами ?

в) Побудова асоціативного куща.

Рисунок «Доброта»

8.  Творча робота.  

Закінчи казку. (Конверт - лист від Зайчика).

"Холодно взимку Зайчику. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти місяця виблискує. Сердитий вітер в яру повіває. Сів Зайчик під кущем, простяг лапки до Місяця і просить:

- Місяцю, любий, погрій мене своїм променем, бо довго ще сонечка чекати.

Жаль стало Місяцеві Зайчика. Він і говорить...

(Де порадив Місяць шукати порятунку? Як дякував Зайчик Місяцю?).

ІV. Заключна частина. Підсумки виховної години.

 

Рефлексія.

1) Гра «Мікрофон»

- Які ваші враження від виховної години?

- Над чим працювали на виховній годині?

- Що на вашу думку вдалося найкраще? Чому?

- Чого навчилися на виховній годині?

2) Учні продовжують фразу «Сьогодні я …»

3) Чого вчить нас В. Сухомлинський?

 

  


                   Виховна година до 100-річчя В.О.Сухомлинського

          ТЕМА." Я хочу сказати своє слово..."

МЕТА. Ознайомити учнів з життям та творчим шляхом В.О. Сухомлинського, виховувати інтерес до його творчості. Вчити дітей бачити красу, що оточує нас, пере­давати словами побачене, сприяти розвитку мовлення учнів, формувати різностороннє уявлення про природу, заохочувати дітей до складання творів, виховувати любов до рідного краю, відчувати красу природи, бережливе ставлення до навколишнього сере­довища. Формувати у дітей почуття доброти до навколишніх людей, розуміння того, що людина - не просто частина природи, а найвище її створіння.

ОБЛАДНАННЯ: ілюстрації і тексти про життя і діяльність В.О. Сухомлинського, тексти оповідань і казок В.О. Сухомлинського, ілюстрації до його творів та малюнки учнів.

                                                     Хід заняття

І. Мотивація  навчальної  діяльності.

1.Читання оповідання В.О. Сухомлинського "Звичайна людина"

Бесіда.      Яка біда спіткала дідуся і онука ?

                  Що зробив подорожній із байдужими очима ?

                  Що зробив подорожній з добрими очима ?

 

        ІІ. Повідомлення  теми  і мети  уроку.

Вчитель: Якщо людина добра, то з нею хочеться говорити сміятись, частіше спілкуватись.

Ось такою надзвичайно доброю людиною був В.О. Сухомлинський. Знаменитий педагог. Златоуст. Закінчив інститут за два роки. Досконало, самостійно оволодів німецькою мовою. Написав близько 50 книг, 500 статей, 1500 казок для дітей, 818 друкованих праць.

До цього уроку ми готувалися, прочитали багато оповідань, намалювали до них ілюстрації.

Ш. Опрацювання теми  уроку.

1.Вступне слово. В.О. Сухомлинський — український письменник, вчитель. Його творчість сповнена любов'ю до природи, до рідного краю, до людей. Вирісши серед прекрасної природи він з раннього дитинства навчався бачити і відчувати прекрасне, а згодом все це передав у своїй творчості.

Героями його творчості найчастіше виступають діти. Його твори заставляють замислитися над питаннями. Вчать реагувати на вчинки героїв. Багато його творів були написані в процесі безпосереднього спілкування з дітьми, під час екскурсій, прогулянок, бесід.

Мабуть, саме тому більшість його творів на морально-етичні теми, якими він спонукає нас до самостійних роздумів, оцінок, висновків.

 Вони були необхідні для того, щоб краще пояснити дітям події, явища, які вони спостерігали, викликали інтерес до них або змусили замислитись над вчинками, поведінкою.

В своїх оповіданнях про природу В.О. Сухомлинський закликає нас не тільки уважно придивитися до навколишньої дійсності, милуватися красою природи, а й вчить розуміти взаємозв'язки і взаємозалежність в природі. Заохочує пізнати життя тварин, рослин, птахів, бережно ставитись до природи. Творчість В.О. Сухомлинського різноманітна. Він писав про природу, про стосунки
між людьми, закликав берегти рідну природу. Бути добрими, не байдужими до чужого горя.                                                                                                                                                  -Зараз ми пограємо з вами у гру «Згадай своє почуття». Що ви відчували, читаючи твори В.О. Сухомлинського?

2.Відповіді учнів

- Не залишали байдужими не тільки вас його твори, але й художників. І вони намалювали ілюстрації до його творів. Зараз ми їх розглянемо. («Галерея  ілюстрацій  і  малюнків  до  творів В.О.Сухомлинського  »Розглядання  та  коментування  деяких  )                          - А які ілюстрації ви підготували? (Демонстрація)

3. Визначення поняття  добра справа, добрий  вчинок, добра  людина.

 Читання творів В.О.Сухомлинського (самостійно). Стислий  переказ.                                        1 ."Протоптали стежку"

2."Суниці для Наталі"

3."Дівчинка і синичка"

4."У кого радість, а в кого горе"

5."Через потік                                                                                                                       - Запитання  до  класу: Яку добру справу вчинили діти, а як би ви вчинили.                          

 Пограємо в  ігри "Якщо ти добра людина, то повинен ..."

Умова гри . Якщо людина повинна робити те, що я називаю, то ви плескаєте в долоні, а якщо ні, то нічого не  робите.

  1.  Допомагати мамі мити посуд
  2.  Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить
  3.  Не вмиватися
  4.  Берегти рідну природу та охороняти її
  5.  Шанувати працю інших людей
  6.  Галасувати, коли хтось відпочиває
  7.  Бути вихованою, стриманою
  8.  Обманювати, хвалитися
  9.  Насміхатись з чужого горя
  1.   Добре вчитися, багато читати
  2.  Не слухати батьків
  3. Допомагати друзям у біді
  4. Ділитися тим що в тебе є
  5. Ображати інших
  6.  Захищати слабкого
  7. Спати на уроках
  8. Красти
  9. Любити своїх батьків
  • Бачу, що ви знаєте, що має робити добра людина.                                                                                Василь Олександрович любив дітей і написав для них багато-багато цікавих казок: про ласкаве сонечко і м'яку зелену травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про кращі риси людини, про дітей. В його казках переважає доброта, бо сам він був доброю людиною і хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйними, працьовитими, щоб любили тата й маму, свою рідну домівку і нашу велику прекрасну Батьківщину. В.О.Сухомлинський говорив: "Казки - це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови".

Гра "Моя майбутня професія".

Умови гри

Діти сидять , передають один одному м'яч. В кого м'яч, той розповідає ким він буде в майбутньому і що доброго робитиме.

б) «Гостре  словечко  коле  серденько»- говорять  в народі, а  добре  слово  допомагає …( закінчити вислів)

Послухайте текст В Сухомлинського "Добре слово"

  • Що сталося з дівчиною?
  • Що приносили родичі Олі?
  • Що принесла бабуся?
  • Чи допомогло це дівчинці стати здоровою?
  • Хто ще завітав до Олі?
  • Що принесла бабуся?

Чого ж не вистачало Олі ?

(Доброго слова}.

Іноді вистачає  лише   доброго слова, щоб звеселити людину, зробити їй приємно,  допомогти у біді. Недарма в народі говорять "Слово -  лікує, слово -  ранить"

—        А тепер скажіть добрі слова один одному. Щоб від ваших слів стало приємно та радісно У своїй душі віднайдіть чарівне тепло одне для одного.

 

VII     Підсумок.

—        У кожної людини є її Ангел-охоронець, який охороняє нас від біди. Якщо людина робить добрі справи Ангел радіє, а злі — плаче, тужить, втрачає свої сили.

Я бажаю вам, щоб ви робили тільки добро, щоб ваш Ангел-охоронець радів і завжди приходив на допомогу у тяжкі дні

Робіть добро і пам'ятайте, що ми люди.

Читання вірша:

 

1 . Цей світ, як казка, як безмежне диво!

 Захоплює, дивує, кличе ввись.

 Життя чарівне, я така щаслива,

І ти до цього світу придивись.

 


До 100-річчя з дня народження В.О.Сухомлинського

Виховання доброти, милосердя, людяності в учнів початкових класів є невід’ємною частиною виховної роботи вчителя.

Напередодні річниці з дня народження відомого педагога, письменника і просто людини великої душі В.О.Сухомлинського класним керівником 4-А класу Половою Г.Г. проведено виховні заходи «Життєвий і творчий шлях В.О.Сухомлинського» та урок-роздум «Думай добре! Роби добре! І буде добро!». Під час проведення цих заходів учні переглянули презентацію, де ознайомились з біографією відомого педагога, слухали, читали та обговорювали  повчальні казки та оповідання, аналізували вчинки головних персонажів. Дітям дуже сподобались казки В.О.Сухомлинського, тому що вони вчать бути добрими, чуйними до людей, допомагати слабким та товаришам у біді.


Подорож  у світ маленьких казок          3-Б

Мета: засобами  художнього слова  В.Сухомлинського виховувати духовно багатих громадян України;   вчити учнів бачити  красу, розуміти прекрасне,  вміти самим творити  казки.

Обладнання:  портрет В.Сухомлинського,  збірка казок та оповідань В.Сухомлинського «Казки школи під голубим небом», ілюстрації учнів, т  (на дошці:  портрет видатного педагога,  обрамлений творчими доробками дітей). 

Хід години спілкування

І.  Слово вчителя про В. Сухомлинського та духовний світ його творів.

   В.О. Сухомлинський був мудрою людиною із щирим серцем. Заслуженого вчителя, директора Павлиської школи, його педагогічні праці, твори для дітей знають і шанують за межами  нашої країни, бо він намагався не лише дати  належні знання своїм учням, але й зростити їх хорошими людьми, добрими й чесними, працьовитими й життєрадісними. Він хотів, щоб діти захоплювались навчанням, любили школу, відчували  красу довколишнього світу.

ІІ.   Словникова робота  над значенням слова «духовність»  ( духовність - це потреби

цінності людини,  вищі від матеріальних).

ІІІ.  Бесіда з учнями про духовний світ казок та оповідань В.Сухомлинського.

  Слово вчителя: «Казка … робить світ дитинства яскравим і цікавим», – говорив педагог.

  Бесіда:

–  Які  казки та оповідання  ви прочитали?

–  Чим вони вас схвилювали?

–  Чому навчили?

Можливі варіанти відповідей учні:

–   Мені  сподобалися твори про високе призначення Людини на Землі –  жити гідно, бути мужнім у будь-якій ситуації, шанувати працю («Гаряча квітка», «Людина принесла життя», «Людина незламна»).                                                                                                                                  

–  Справді,  праця  – це велика насолода  й дарунок  Людині  («Суперечка двох книг»,  «Хліб – то праця людська», «Борщ із свіжою скибкою хліба»).                                                                      

–  Мені запам’яталися твори про красу, без якої не може існувати любов, творчість, саме життя ( «Людина з Гарячим Серцем», «Найкрасивіше і найпотворніше», «По волосинці», «Які вони бідні»).  

–  Краса, на  мою думку, навколо нас, треба оберігати її від байдужих, бездуховних людей («Соромно перед соловейком», «Камінь», «Для чого кажуть  «Спасибі»).  

– Мені сподобались оповідання, що вчать поважати  батьків, старших («Склянка води», «Кам’яне серце», «Сьома дочка», «Бабусин борщ»,  «Підлога буде  чиста…А душа?»)                            

–  У житті важливо,  хоча й важко, бути людиною,  до цього  закликають оповідання  й  казки   В.Сухомлинського   («Важко бути людиною», «Дивний мисливець», «Покинуте кошеня»).          

–   Люди  часто  ставлять перед собою запитання:  «Для чого я живу?» На це запитання  промовисто відповідає  Чоловік із оповідання « Який слід повинна залишити людина на землі?»

ІV.  Бесіда за казками зі збірки «Гаряча квітка».

Камінь

У лузi ,  пiд    гiллястим дубом,   багато рокiв  жила  криниця.   Вона давала людям  воду.   Пiд  дубом бiля криницi  вiдпочивали   подорожнi.
     Одного разу  до дуба  прийшов  хлопчик.  Вiн  любив пустувати.  Вiн подумав:  «А   щ о  воно  буде,  як я вiзьму  оцей  камiнь  i кину його в криницю? Ото, мабуть,   булькне дуже!»
    Пiдняв камiнь,  кинув його в криницю.  Булькнуло дуже. Хлопчик засмiявся,  побiг i забув про своï пустощi.
   Камiнь упав на дно криницi й закрив джерело.  Вода перестала наповнювати   криницю.
Криниця засохла. Засохла  трава  навколо  криницi ,  i дуб засох,  бо пiдземнi  струмки  потекли  кудись  в  iнше мiсце.  На дубi перестав мостити гнiздо соловейко.  Вiн  полетiв  до  iншого  лугу.  Замовкла  соловейкова  пiсня. Сумно стало в лузi.
    Минуло багато рокiв. Хлопчик став дiдусем. Одного разу вiн прийшов на те мiсце, де колись був зелений луг,  стояв гiллястий дуб,  спiвав соловейко, вабила прохолодна криниця.
     Не стало нi лугу,  нi дуба,  нi соловейка,  нi криницi.  Довкола пiсок,  вiтер здiймає хмари  пилюки.  «Де ж воно все подiлося?»  –  подумав дiдусь.

       Казка « Ласкавий Вiтер і Холодний Вiтрюга»

    У темному лiсi,  в глибокому яру спали два вiтри.  Ласкавий Вiтер – хлопець    із  синiми очима.  А Холодний Вiтрюга  –  дiд з колючою бородою.
    Прийшла зима.  Сонечко не могло пiднятися високо над землею. Бiлi снiги вкрили поле. Зашумiли тривожно верховiття дерев.  Прокинувся в глибокому яру Холодний Вiтрюга.  Встав,  вийшов з лiсу.  Застогнала хуртовина.  Йде по землi Холодний  Вiтрюга,  замерзають рiчки,  гуде хуртовина.
   Та ось пiднялося сонечко вище над землею.  Заболiла спина у Холодного Вiтрюги.   Поплентав вiн у темний лiс,  залiз у глибокий яр.
  Прокинувся Ласкавий Вiтер, вийшов з лiсу. Засмiялося сонечко, потекли струмки,  зацвiли квiти,  зашумiли трави.

            Оповiдання «Дуб під вікном» 
   Молодий лiсник побудував у лiсi велику кам'яну хату й посадив дуба пiд вiкном.
   Минали роки,  виростали у лiсника дiти,  розростався дубок,  старiв лiсник.
   І ось через багато лiт,  коли  лiсник став дiдусем,  дуб розрiсся так,  що закрив вiкно.  Стало темно в кiмнатi,  а в нiй  жила  красуня – лiсникова внучка.
–  Зрубайте дуба,  дiдусю,  –  просить внучка,  – темно в кiмнатi.
–  Завтра  вранцi  почнемо , –  вiдповiв дiдусь.
  Настав ранок. Покликав  дiдусь трьох синiв  i дев'ятьох  онукiв,  покликав внучку-красуню i сказав:
–  Будемо хату переносити в iнше мiсце.
I пiшов з лопатою копати рiвчак пiд фундамент. За ним пiшли три сини,  дев'ять внукiв i красуня-внучка.

Орієнтовні запитання до бесіди:

– Чи схвилювали вас історії,  описані в казках?                                                                                    

– Чому казка називається  «Камінь»,  а не «Пустотливий хлопчик»?                                                                   

 – Чого навчає історія з дубом?                                                                                                                     

– Хто,  на вашу думку, повинен був запропонувати  дідусеві перенести хату і чому?           

VІІ.  Підсумкова бесіда:

–        Чи важливим було для вас наше спілкування?

–        Які проблеми ви хотіли б висвітлити у власних казках, оповіданнях?

–        Намалюй власну казку своїм серцем  (діти намагаються зробити  словесні замальовки майбутніх казок)


Тема: Пам’ятати про тих, хто поруч Читання і обговорення оповідання В. Сухомлинського                   «Народження егоїста»                                                       3-Б Рожкова Л. І.
 

Мета: Формувати знання про важливість і красу людських стосунків; осмислити поняття «егоїзм», «егоїст» на матеріалах оповідання В. Сухомлинського « Народження егоїста» та В. Осєєвої «Печиво»; виховувати почуття відповідальності за інших. 
Обладнання: Ілюстрації, малюнки до теми. 

Хід заходу
І. Підготовка учнів до сприймання нового матеріалу 
1. Організаційний момент. 
2. Мотивація навчальної діяльності. 
Мурашка спустилася до струмка напитися. Хвиля набігла і мало не втопила її. Голубка несла гілочку. Вона побачила – мурашка тоне, 
і кинула їй гілочку. Мурашка сіла на гілочку і врятувалася. Потім мисливець розставив сильця на голубку і хотів піймати її. Мурашка підповзла до мисливця і вкусила його за ногу. Мисливець скрикнув і випустив сильце. Голубка пурхнула і полетіла. 
– Що ви можете сказати про Мурашку? 
– А якою була голубка? 
3. Повідомлення теми й мети заняття 
ІІ. Повідомлення нової інформації 
1. Бесіда про взаємовідносини у класі. 
2. Слухання й обговорення оповідання В.Осеєвої «Печиво». 
Печиво 
Мама виклала на тарілку печиво. Бабуся весело задзвеніла чашками. Володя і Мишко всілись за стіл. 
– Діли по одному, – сказав Мишко. 
Хлопці вигребли все печиво на стіл і розклали його на дві купки. 
– Порівну? – спитав Володя. 
Мишко перевірив очима купки. 
– Порівну. Бабусю! Налий нам чаю! 
Бабуся подала чай. За столом було тихо. Купки печива швидко зменшувались. 
– Смачне! Солодке! – говорив Мишко.  
– Угу! – відгукнувся з повним ротом Володя. 
Мама і бабуся мовчали. Коли все печиво було з’їдено, Володя глибоко видихнув, погладив себе по животу і виліз з–за столу. 
Мишко доїв останній шматочок і подивився на маму – вона розмішувала ложечкою непочатий чай. Він поглянув на бабусю – вона жувала скоринку хліба. 
– Що ви можете сказати про хлопчиків? 
– Що вони зробили не так? 
– А як потрібно ділити? 
– Як говорять про людей, які думають тільки про себе? 

3. Ознайомлення з поняттям «егоїзм», «егоїст». 
Егоїзм – негативна якість характеру людини, яка любить тільки саму себе і робить все лише у своїх інтересах. 


ІІІ. Стимулювання учнів до примінення знань на практиці 
1. Обговорення ситуацій за ілюстраціями. 
2. Вправа «Обери порцію» 
За ілюстраціями до теми. 
3. Метод «Прес» за оповіданням В.Сухомлинського 
«Народження егоїста» 

Народження егоїста

Андрійко — один синок у мами й тата. Милуються мама й тато Андрійком, не намилуються. Милуються Андрійком і бабуся, й дідусь.

— Ти в нас найкрасивіший, — каже мама.

— Ти в нас найрозумніший, — каже тато.

— Ти в нас найщасливіший, — каже бабуся.

— Ти в нас най-най… — каже дідусь.

Відвели Андрійка до школи. Заводить учителька дітей у клас. Садовить за парти. Хотіла, було, поса­дити Андрійка за другу парту, а він здійняв такий плач, що учителька зараз же передумала й посадила за першу.

Почався перший урок. У класі — чотири вікна. У перше вікно заглядає мама — не намилується, як Андрійко за партою сидить. У друге вікно заглядає тато — не намилується, як Андрійко руку підносить. У третє вікно заглядає бабуся, не намилується, як Андрійко рота роззявляє. У четверте вікно заглядає дідусь — не намилується, як Андрійко до трьох лічить.

Дивиться кругом себе Андрійко, і здається йому, що весь світ навколо нього, Андрійка, крутиться. Здається йому, Андрійкові, що він — орел, а все, що навколо нього, — маленькі комашки, їм, тим комашкам, по землі повзати, а йому, орлові, у небі ширяти.

І ніхто поки що не думає, як орел цей з висоти небесної на землю впаде, себе покалічить і комусь лиха накоїть.

Позиція. «Я вважаю, що …» 
 

Обгрунтування. «…, тому що …» 
 

Приклад. «… наприклад, …» 
 

Висновки. «Отже, я вважаю …» 
IV. Підсумок заняття 


​​​​